День толерантності

16 листопада

у всьому світі відзначається 

Міжнародний день толерантності

Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості.
У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини. Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру». Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань. Толерантність — це властивість людини сильної чи слабкої? Це вияв пасивності чи активна громадська позиція? Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба. Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності. 

Різноманіття – це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні. Але толерантність спроможна розряджати потенційні конфлікти. Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних. Разом із тим, прояв толерантності який співзвучне принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.  Толерантність (терпимість) означає, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими. 

Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Цей перелік критеріїв відмінності можна продовжувати без кінця. Заклик толерантності – твори добро! Кожен з нас повинен вірити і творити добро, зробити те, що інші вважають неможливим, подати гідний приклад оточуючим, зробити щось таке, що принесе користь. Толерантна людина – це особистість, якій притаманні моральні, духовні цінності та якості. Як писав Олександр Довженко: «…людина повинна бути Людиною…». Цей вислів вказує, що кожен з нас повинен задуматися над своїм ставленням до інших, вміти правильно підтримати один одного, поважати людей, прислуховуватися до інших думок і поглядів. Хочеться порадити учням, що для досягнення успіху у власному житті, уникнення різного роду конфліктів, кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. 

Для цього необхідно: 

- бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні; 

- навчитися сприймати людей такими, якими вони є; 

- поважати людину як особистість та цінувати її думки, почуття; 

- зберігати «власне обличчя»; 

- знайти себе; 

- за будь-яких обставин залишатися собою. 

Отож, будьте толерантними! 

Спілкуйтеся культурно з оточуючими, допомагайте рідним та чужим людям, підтримуйте людей і в горі і в радості, поважайте, шануйте і передавайте з покоління в покоління звичаї, традиції і навички нашого народу! 

Пам’ятайте одне! 

Якщо ви почнете з себе і весь ваш життєвий шлях наповниться посмішкою, яскравим сонцем над головою, щирими враженнями, хорошими відгуками від оточуючих, то і життя не пройде марно, ви з гідністю зможете себе називати Людиною!