З досвіду роботи

Формування самоконтролю у молодших школярів

Низький рівень самоконтролю у дітей із затримкою психічного розвитку залежить від несформованості основної діяльності, яка потребує контролю. Низький рівень продуктивності довільної пам’яті стає на заваді при оволодінні навчальним матеріалом. Ефективність довільної пам’яті залежить від вміння контролювати власну діяльність під час запам’ятовування, а успішність запам’ятовування залежить від того, у якому вигляді буде подано навчальний матеріал – наочному чи словесному. Продуктивність довільної пам’яті також залежить і від активності учня при пригадуванні даного матеріалу. Як відомо, важливою умовою успішного виконання завдання є оволодіння основними прийомами мислення – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням, порівнянням. Прийоми мислення, та, на основі них, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, відіграють важливу вдіяльності дитини, зокрема, в навчальній діяльності.

Розв’язання психолого-педагогічних завдань, пов’язаних з проблемою самоконтролю в діяльності особистості, перед усе передбачає розвиток особистості, створення необхідних умов для розвитку здібностей, формування готовності та здатності до самоосвіти, самоконтролю. Тобто, проблема самоконтролю займає чільне місце у діяльності особистості, і на сьогодні залишається актуальним предметом досліджень багатьох науковців. Самоконтроль – це якість особистості, пов’язана з її активністю та самостійністю; структурний елемент процесу самовиховання, функція якого полягає у керуванні своєю діяльністю та поведінкою. Виконуючи контролюючу діяльність, особа здійснює розумові та практичні дії, направлені на самооцінку, коригування та вдосконалення виконуваної роботи, оволодіває відповідними знаннями та вміннями. Самоконтроль, являючись компонентом діяльності, має статус дії. Особливість самоконтролю полягає у тому, що він не має свого об’єкту дії та результату. Самоконтроль направлено на досягнення мети дії суб’єкта та її правильного виконання. Ця особливість самоконтролю визначає його функцію – управління процесом діяльності. В результаті самоконтролю досягається правильне виконання діяльності. Тобто, про сформованість навичок самоконтролю можна говорити тільки за умови оволодіння правильного виконання основних дій. Самоконтроль відбувається під час усіх видів діяльності, на всіх етапах її виконання. Він охоплює розумові та інші компоненти психічної діяльності, за допомогою яких суб’єкт, на основі поставленої мети, наміченого плану та засвоєного зразка, слідкує за своїми діями, та їх результатами. Самоконтроль відіграє важливу роль у навчальній діяльності і відбувається на всіх етапах її виконання. Саме завдяки самоконтролю учень може на кожному етапі розв’язування навчальної задачі контролювати і оцінювати свої знання та засвоєні навчальні дії, визначати межі їх використання, планувати подальше виконання, при чому, тільки дії контролю характеризують всю навчальну діяльність, як процес, регульований самою дитиною. Самоконтроль є однією з найважливіших психолого-педагогічних умов успішного оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Оволодіння навичками контролю та регуляції власної діяльності на кожному етапі сприяє інтелектуальному розвитку дитини, забезпечує її діяльність цілеспрямованістю та самостійністю. Самоконтроль, під час виконання навчальних дій, забезпечується внутрішніми спонуканнями учнів до контролю, настанов, потреб, звичок виконувати контрольні дії. Формування самоконтролю тісно пов’язано з формуванням навчальних вмінь і навичок. Будь яка дія протікає під контролем свідомості, тому при автоматизмі дії в свідомості залишається мета та її результат, на досягнення якої і спрямовані ці дії. У низці психолого-педагогічних досліджень відображено нерозривну єдність самоконтролю і навчальної діяльності, який відбувається на всіх етапах її виконання, і включає у себе розумові та інші компоненти психічної діяльності, а також виділити наступні його компоненти: • плануючий; • операційний; • кінцевий. За допомогою цих компонентів, учень, на основі поставленої мети, наміченого плану та засвоєного зразка, слідкує за своїми діями, та їх результатами. Плануючий самоконтроль – це планування потенційно можливої системи дій, яка побудована на основі передбачення суб’єктом майбутніх дій на певну глибину. Операційний – 5 передбачає здійснення діяльності згідно побудованому плану, контроль за ходом виконання. Кінцевий самоконтроль виявляється у необхідності перевірки здійсненої діяльності та її отриманого результату, згідно запланованому. Цей вид самоконтролю обов’язково припускає наявність еталона, тобто того, що повинно бути в результаті здійснення діяльності. Операція співставлення визначає ступінь відповідності контролюючої і еталонної складової. Зазначені види самоконтролю залежать від етапів основної діяльності. Як зазначають вчені, у формуванні якісного самоконтролю основна роль відводиться зразку дії (еталону). Попереднє прораховування етапів розв’язання завдання та його результату, впливає на якість самоконтролю та правильність виконання дій. Що, в свою чергу, допомагає особі виконувати операції співставлення та оцінювання результатів, а також усвідомлено корегувати діяльність. Таким чином, самоконтроль – одна з важливих психологічних властивостей особистості, що виявляється в її здатності самостійно стежити за власними діями, вчинками, співвідносити їх з вимогами певних норм, правил. Самоконтроль – невід’ємний компонент будь-якої свідомої діяльності (ігрової, навчальної, виробничої). Формування самоконтролю нерозривно пов’язане із становленням мотиваційної сфери; його здійснення можливе за певних умов, зокрема, при наявності в людини взірців, з якими вона зіставляє свої дії, вчинки, їх можливі чи фактичні результати. 

Отже, по суті, самоконтроль – це процес контролюючої діяльності, яка включає в себе прийняття задачі, планування потенційних дій її виконання, реалізацію цієї програми і оцінку отриманого результату.